Санитарные нормативы качества и безопасности питьевой воды

Міністерство охорони здоров’я України в травні 2010 р прийняло єдині санітарні нормативи якості та безпеки питної води. Гігієнічний стандарт закликав до обов’язкового застосування для всіх юридичних і фізичних осіб держави нормативів якості питної води при споживанні і використанні такої на всіх промислових підприємствах, які використовують воду в технологічних циклах. Слово «Закон» на папері завжди здається чимось сухим і нудним, але коли державні правила стосуються загрози життю і здоров’ю, варто з ними ближче познайомитися.

Санитарные нормативы качества и безопасности питьевой воды

Гігієнічні нормативи питної води — не порожній звук. Від того факту, яку води щодня отримує з водопровідного крана, свердловини або колодязя рядовий споживач України, безпосередньо залежить життя людей і здоров’я майбутніх поколінь. Ті комунальні блага, які приходять в наше життя, є результатом спільної праці спеціалізованих технічних служб, санітарних фахівців, працівників хімічних та мікробіологічних лабораторій.

Нормативи питної води складаються з декількох складових: фізіологічна потреба організму, органолептичні властивості природних джерел, радіаційний фон, хімічний склад, наявність паразитів, мікробіологічні показники. У кожному конкретному випадку державні відомства приймають оптимальне рішення: які системи очищення і знезараження застосовувати на даній території. Завдання санітарного «фільтра» — отримати на виході життєво важливий продукт повністю відповідає документу «Гігієнічні нормативи якості питної води», відомому фахівцям під позначенням ДСанПіН 2.2.4-171-2010.

З чого все починається

У реєстрі документа зведені в загальні таблиці ГДК (гранично допустимі кількості) всіх хімічних елементів і сполук, які можуть опосередковано впливати на якість, а головне, безпеку цілющої вологи. Нормативи питної води діляться на тематичні розділи: епідемічні загрози, санітарно-хімічні показники, радіаційні норми і обмеження. У будинки жителів України питна вода надходить різними способами. Одним громадянам досить легким рухом руки повернути водопровідний кран в потрібному напрямку, іншим доводиться брати воду в свердловинах і колодязях, третя група задовольняється водою з природних наземних і підземних джерел.

Кожен споживач повинен чітко усвідомити для себе, що безпечною для життя і здоров’я може виявитися лише та вода, яка відповідає гігієнічним нормативам якості питної води. Населення країни, яке користується благами центрального водопостачання, може бути впевнено в тому, що санітарні служби вчасно проводять контроль роботи всіх задіяних в процесі подачі систем і механізмів. Гірше йде справа у тих, хто не має доступу до централізованих комплексам.

Санітарні експерти наполегливо радять не застосовувати для пиття воду з невідомих джерел. У тих випадках, коли мова йде про будівництво, придбання житла або створення промислових об’єктів біля колодязів і свердловин, необхідно провести повний хімічний, бактеріологічний і радіологічний аналіз використовуваної рідини. Нормативів питної води в ДСанПіН 2.2.4-171-2010 вказано багато, зараз ми зупинимося на тих з них, за концентрацією яких можна зробити перші висновки про можливість споживання води для пиття і приготування їжі.

Вороги здоров’я швидкі на руку

Серед ризиків підірвати здоров’я, вживаючи неблагополучну за показниками воду, на першому місці стоять бактеріологічні забруднювачі. Ефект від побачення з ними настає швидко. При перевищенні гігієнічних нормативів питної води за показниками: E.coli, загальні коліформи, загальне мікробне число, ентерококи, синьогнійна паличка, коліфаги і патогенні ентеробактерії може виникнути інфекційне захворювання або отруєння, дуже схоже симптомами на харчове.

Відповідно до санітарних правил ДСанПіН 2.2.4-171-2010 строгі нормативи питної води є обов’язковими для бутильованої формату. Для всіх виробників очищеної питної води в Україні діють правила: повна відсутність епідемічних ризиків в кожній пляшці фасованої води. Закон остаточний і оскарженню виробниками не підлягає, він є обов’язковим для виконання. У державних санітарних служб не викликає в цьому плані сумнівів питна вода централізованого постачання. У цій області мікробіологічні нормативи питної води мають деякі послаблення, адже вода проходить ретельне знезараження і багатоступеневу очистку.

Не так строго підходять санітари і до безпеки питної води з колодязів і каптажів, але таке рішення приймається тільки після докладного бактеріологічного аналізу декількох проб води. У всіх видах питної води не допускається наявність кишкових гельмінтів і патогенних кишкових паразитів. При їх виявленні, а це найчастіше буває в наземних природних джерелах, проводиться жорстке знезараження, інакше недалеко до серйозних захворювань.

Повільно і підступно

Світова практика вживання питної води практично не знає випадків, щоб хімічні речовини, вірніше перевищення їх нормативів у питній воді, привели до негайного летального результату. Найбільш токсичними хімічними сполуками визнані залишкові кількості пестицидів, нітрати, солі важких металів, деякі органічні речовини.

Не додають споживачам здоров’я висока жорсткість, обумовлена ​​змістом у питній воді солей вугільної кислоти в дуеті з кальцієм і магнієм. Про низьку якість вгамовує спрагу напою, якщо це звичайно не вода з мінерального джерела, свідчить велика цифра сухого залишку, що перевищує концентрацію 1000 мг в 1 л. Деякі люди плутають воду з граничним вмістом неорганічних солей і лікувальні еліксири з природних підземних струмочків. Гігієнічний норматив питної води за вмістом кальцію — 130 мг в 1 л, магнію — 80 мг в 1 л, всі інші види більш високих концентрацій вже лежать в полі спостережень лікаря і його порад щодо застосування мінеральної води при тих чи інших захворюваннях.

Окрема тема обговорення — органолептичні характеристики будь-якого напою, тобто його запах, кольоровість, каламутність, смак і присмак. Причинами зміни кольору часто стають катіони і аніони хімічних речовин або особливості рельєфу місцевості. Нормативи питної води за зовнішніми ознаками зазвичай виражаються в балах допуску.

Буде помилкою вважати, що ідеальний зовнішній вигляд джерела пиття, кришталева чистота, відсутність будь-якого запаху і стороннього присмаку — гарантія ідеальної якості. На жаль, це не так, хоча зворотний варіант з явними зовнішніми забрудненнями вже говорить про те, що вода неблагополучна як джерело втамування спраги. Споживачам треба запам’ятати раз і назавжди, що гарантом здоров’я і безпеки в незнайомому місці стає бутильована вода, що пройшла спеціальне очищення і підготовку. У разі неможливості знайти інше джерело питної води, ризикувати і перевіряти її якість на собі не варто, в крайньому випадку, треба постаратися закип’ятити воду, дочекатися моменту осадження механічних домішок і ретельно злити її з осаду. Тривале вживання неякісної питної води руйнує організм поволі, але впевнено.